Ухо пану зав'язати.
„Фераграса то бальзам! —
Мовив лицар. — Всякі рани,
Всякі болі в одній хвилі
Гоїть. У лицарських книгах
Много писано про нього.
„Щоб нам тільки до господи,
Я зварить його зумію,
А тоді всі битви, рани,
Навіть смерть нам не страшна“
Але тут побачив лицар,
Що шолом його ще гірше
Пофалатаний, ніж ухо, —
І розлютивсь так, що страх.
„Бий мене Господня сила,
Коли буду хліба їсти,
Воду пити, в хаті спати,
Поки не помщусь за це!“
„Пане, — мовив Санчо Панса, —
Не кленіться так страшенно,
Бо прийдеться довго ждати,
А той лицар вже геть-геть“.
„Ну, то поки не здобуду
В бою свіжого шолома!“
Так поправився наш лицар,
І поїхали оба́.
Їдуть, їдуть, їдуть шляхом —
Не стрічаєсь жаден лицар.
Щастя ще, що проти ночі
Пострічались пастухи.
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/293
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page293-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)