Угледів собі на джуру
І прийнявся підмовлять,
„Їдь зо мною, Санчо Панса,
На лицарськії пригоди!
Швидко слава імен наших
По всім світі прогримить!“
„Пане, що мені по славі!
Я гриміти так не хочу.
В мене, пане, жінка й діти,
А маєток мій скупий“.
„Брате Санчо, не турбуйся!
Не саму худую славу
Я здобуду! Чи ж не знаєш,
Що́, крім слави, ще нас жде?
„Аджеж в першій битві, Санчо,
Царство я здобути можу,
Взяти скарби незліченні —
Так всім лицарям було.
„А як царство я здобуду,
То не будь я лицар, Санчо,
Як тобі не дам півцарства!
Будеш, брате, королем!“
Санчо в голову пошкробавсь.
„Королем я міг би бути,
Та моя Варвара, пане,
В королеви не годиться!
„Де вже їй до королеви!
Ще там на яку графиню
Може б, від біди здалася,
Та на королеву — ні“.
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/273
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page273-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)