Хтів поїхать“, думав лицар.
Втім „Ай-ай! Ай-ай!“ почув.
Крик плачливий і болющий
Доходи́в з ліска праворуч.
„Га, невинність там мордують!“
Муркнув лицар Дон Кіхот.
Зараз гатьта взяв коняку
Та й в лісок на крик поїхав.
Недалеко й їхать мусив,
Швидко ось що він уздрів:
Хлоп сорочку зняв з хлопчини,
Прив'язав його до бука
Та й ременем б'є по плечах,
Аж довкола ляск іде.
Б'є та й все приповідає:
„А пильнуй худоби, драбе!“
Хлопець — добрий вже підпасич —
Лебедить: „Ой-ой, пустіть!“
Як побачив це наш лицар,
Крикнув грізно: „Га, тиране!
Ось ти як невинність мучиш!
Боронись, бо смерть твоя!“
Хлоп, уздрівши над собою
Дивовижнеє страшило
На коні, в залізних бляхах,
Думав: „Смерть моя прийшла!“
І тривожно відмовляє:
„Пане, се не є невинність,
Це Андрійко, мій підпасич,
Пренедбалий та пустий.
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/257
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page257-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)