Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/228

А що був новак в письменстві
То й попав на манівці.

Вхо́пивсь за старі романи,
За лицарськії пригоди,
За ті пестрі, безконечні,
Дивовижнії казки.

Де лиш мав яку копійку,
Чи продав горох, чи просо,
Чи воли, чи гурт овечок,
Все в книгарню так і пер.

Ба, не стало незабаром
Ні гороху, ані проса,
Ні волів, ані овечок,
А читать хотілось страх!

Ось почав наш лицар славний
Земельку свою шматками
Продавать — а все на книги…
І читав, читав, читав.

 

II

 

Південь! А еспанське сонце
Пражить, наче приском сипле.
Люди, звірі, навіть мухи
Поховались, сплять в кутах.

Тільки лицар Дон Кесада
Не ховаєсь, не дрімає,
Але в свойому покою
Дивні повісті читає.

Піт з чола горохом сипле,
Крізь розхристану сорочку