Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/205

Цю сторінку схвалено


Халіф
«Гарно, синку, це сказав ти

Щиро, мудро, після правди.
То скажи нам ще одно:
Хто був батько твій і дід твій?
Чи більдарами був рід твій?
Сам ти служиш як давно?»

Бассім
«Рід мій… рід мій… о, їй-богу!

Здавна мать його за ногу!..
В неперерваній черзі…
Пра-пра-пращур мій Бар-Га́рун,
Повідають, був більдаром
Ще у Ноя в ковчезі.

«Мій прапрадід був більдаром,
Також прадід був більдаром,
Був більдаром батько й дід,
Бабка тож була більдаром,
Мати тож була більдаром, —
Був більдаром весь мій рід».

Тут, хто був у царській залі,
Реготатись дуже стали,
А Бассім немов зомлів:
Чув, що сам язик у роті
Біга по своїй охоті,
Та спинить його не вмів.

А халіф стоїть, не писне,
Хоч і сам трохи не трісне
Зо сміху. Та ось двірня
Стихла; він став знов питати:
«Ти більдар! а скільки ж плати
Побираєш ти щолня?»

Бассім
(у крайній розпуці)