Які там йому були,
Як халіфськії більдари
Йому почесті складали
І пригістника дали.
Повідав, як грав роль пана,
Як гостився у Отмана, —
Аж халіф трохи не тріс
Зо сміху; скінчив словами:
«Бог зі мною! Дідько з вами!
А халіфу дуля в ніс.
«І це все мені недаром!
Від сьогодні я більдаром
Так і лишусь при дворі.
Хай халіф що хоче мовить,
Але тут мене не зловить,
Наче рака у норі».
«Славно, славно, любий друже!
Це придумав зручно дуже, —
Так халіф йому сказав. —
Ну спасибі! Звеселив нас!
А тепер коб ти пустив нас!
Нам прощатись час настиг».
«З Богом! З Богом! І без прощі!
У болото, в дебри й трощі
Йдіть, де ваш проклятий дім!
Хай вам Бог не дасть потіхи,
На дорогу бід три міхи,
Хай за вами лусне грім!»
Так чемненько попрощались
І регочучи забрались
Від Бассіма гості геть,
А він двері ще засунув,
Відвернувся, сильно плюнув:
«Тьху, щезайте в очерет!»
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/199
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page199-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)