Де вночі перевернувся,
Там заснув, а як проснувся,
Було рано вже зовсім.
Заспані протерши вічі,
Щиро позіхнувши двічі,
Він промовив: «Тьху! Щезни́!
Ранішню проспав молитву,
Ще й у сні я бачив битву…
Боже, лихо відверни!»
Потім вмився, розчесався,
У що краще мав, убрався,
Двері на замо́к запер
І шептав при тій причині:
Дай же Боже, щоб віднині
Возним жив я і умер!»
Так зітхає і міркує
І до суду чимчикує.
Тут якась розправа йшла:
Пан суддя на кріслі суду,
При нім писар, далі люду,
Баб і возних без числа.
Поміж них Бассім вмішався,
Пильно всьому придивлявся,
Як би дещо заробить.
Аж ось в залі шум зробився,
Люд поспішно розступився:
Від царя гонець біжить.
Судії указ ясує;
Цей встає, печать цілує,
Прочитав, зробив поклін,
Преповажний і нескорий,
І папір на знак покори
Верх чола підносить він.
