Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/157

Цю сторінку схвалено

Банником собі зробився, —
То в такому опинився,
Що ні сісти, ні тікать».

Халіф
«Чом же ж ти не йшов зарані

До халіфової бані, —
Може, там би прийняли?»

Бассім
«О, якраз попасся б тамки!

Таж халіфову й султанки
Поперед усіх замкли.

«Знаєте, приблуди любі,
Я вже просто сво́їй згубі
В темну пащу зазирав.
Та й чим сам я! Набідиться
Банників ціла́ копиця!
Таку цар нам штуку вдрав.

«Але дзусь йому! За мене
Бог подбав. Ось тут печене,
І цвіти, й вино, й олій!
Я здобув п'ять драхм та й тільки!
І всі видав до копійки,
І не зміню звичай свій».

«Ось зажди лише, небоже!
Ще тобі, присястобоже,
Досолю!» муркнув халіф.
А Бассім вина насипав
В чарку, і крізь нього глипав,
І до свічки ним лелів.

Випив, цмокнув, облизався
І до го́стей обізвався:
«Так, братове, так і слід.
Я їм, п'ю, а вам оскома,