І мене, Бог знає пощо,
Возним хоче ізробить».
Тут сей голосно, той тихо
Дорікає: «Фе! шевчихо,
Не годиться так робить!
Гріх великий і публіка
Роботягу чоловіка
Забездармо зачепить».
Цей падкує, той кепкує,
Третій бабу в бік пакує,
Інший каже: «Жар набік!»
Той кричить: «Вона здуріла!»
Цей свистить: «Горівку пила,
Та на мозок дур затік».
Стала баба, наче змита,
З пантелику чисто збита,
Далі плюнула й рекла:
«Отакі з лемішки пляцки!
Тьху на розум мій дурацький!»
І додому потекла.
«Гей, на бороду пророка!
Возним бути — не морока, —
Міркував собі Бассім. —
Перед возним кожний страх ма,
Слово скаже він — та й драхма,
Ще й насвище в пику всім.
«Наплювать на ремісництво,
На ковальство і банництво, —
Возним буду, поки жив!»
І, стуливши драхми в жменю,
На базар по хліб, печеню
І все добре поспішив.
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/153
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page153-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)