Думає Бассім: «Хвалабу!
Біс надав мені цю бабу!
З нею панькатись не слід.
Краще взять, що цей дарує,
І нехай собі мандрує,
Хоч до чорта на обід».
І сказав: «Мій друже чемний,
Певно, присуд сей приємний
І тобі й твоїй жоні;
Але треба ж би подбати,
Щоби присуд той, о брате,
Був приємний і мені».
Швець відразу це второпав,
У калитці пошолопав,
Дав Бассіму драхми три.
Цей сказав: «Тьху, тьху на вроки!»
І у черес свій широкий
Впер, мов рака до нори.
Хвильку йшли ще так у парі,
Аж притрапивсь на базарі
Стиск народу, там вони
Буцімто згубились жваво;
Цей наліво, той направо, —
Вітра в полі догони.
«Жив мій Бог! — Бассім аж крикнув. —
Ось п'ять драхм сьогодні сми́кнув,
То ще з голоду не вмру!
Дбав за мене Бог багатий,
То й було би гріх зміняти
Поведенцію стару».
Тут він зняв свій плащ квітчастий,
З голови турбан кратчастий
І звинув їх у тлумак,
Край мечеті сів на сходи,
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/150
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page150-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)