Скулився і драла дав;
Він ішов зовсім безтямно,
Тільки вперто, ненастанно
Всіх прохожих оглядав.
«Боже, — буркотів він стиха, —
Дай, щоб справці мо́го лиха,
Ті прокляті віщуни,
Тут мені попали в руки, —
Вже б я їм додав принуки,
Що й не дригнули б вони».
Так без думки і без тями
Він поплентавсь улиця́ми,
Аж до лазні заблукав.
«Дай обмиюсь тут із бруду,
А потому далі буду
Клятих го́стей тих шукав».
Входить в лазню, оглядаєсь,
Втім до нього наближаєсь
Той, що вслугує, банни́к;
Глипнув раз і втішивсь дуже,
«Ах, Бассіме, любий друже,
Де ж ти так від мене зник?»
Здивувався Бассімище,
Банника оглянув ближче:
«Чи ти дідько, чи Калед?»
«Так, Калед, що, здавна дружні,
Ми в одній робили кузні
І один зноси́ли гнет.
«Тямиш, як то ти бувало
Рятував мене немало
І роботою й грошем!
Як з тобою я розстався,
То з ковальством попрощався.
В бані ось засів кошем.
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/124
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu/page124-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._8._%D0%90%D0%B1%D1%83_%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D1%86%D1%96_%281956%29.djvu.jpg)