Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 8. Абу Касимові капці (1956).djvu/111

Хоч би й як їх натрудив.

«Богу віддаю, що Боже,
Вірю, він мені поможе
Вік увесь отак прожить:
Щоб у днину заробити,
В ніч проїсти і пропити
І ніколи не тужить.

«Чоловік я не злосливий,
Та коли хто нечестивий
Мене надто роздражни́ть, —
В карк як лусну без обслони,
Будуть цареградські дзвони
Рік йому в уха́х дзвонить».

«Свят, свят, свят Аллах над нами! —
Ледве чутними словами
Зашептали гості вмить. —
Від війни, чуми, вогни́ща
І від твого кулачища
Зволь нас, Боже, боронить!»

«Що муркочеш по-старечи?
Хоче хто мені перечить? —
Крикнув, схо̀пившись, Бассім. —
Гей, на бороду пророка,
Зараз тая смотолока
Полетить к чортам усім».

«Пане, молимось наразі,
Щоб в тій силі і відвазі
Бог весь вік тебе зберіг»,
Рік халіф. Бассім почухавсь
І ще більше удобрухавсь,
Спершись на столовий ріг.

«Та найгірш над все, мосьпане,
Що на світі є погане —