А міністром став пан Рись.
І пішов мій батько в пущу
І поніс він думку злющу —
Відомстить тобі колись.
„В пущі скарб знайшов заклятий,
І почав він міркувати,
Щоб великий бунт піднять,
Щоб царя зіпхнути з трону,
Славну ж царськую корону,
Щоб Ведмедеві віддать.
„Спілку він зібрав велику.
З листом шле Кота Мурлику
До Бурмила: так і так.
Льва ми хочем скинуть з трону:
А як ти його корону
Хочеш взять, пришли нам знак.
„Ну, на вість таку Бурмило,
Наче б що його вжалило,
Схопився і сам прибіг.
„Браття — каже, — я все з вами!
Або ляжем головами,
Або Льва зав'яжем в міх!“
„Батько мій і Кіт Мурлика,
Вовк, Бурмило і велика
Їх рідня, усі зійшлись,
І на бунт, на чорну зраду,
Братовбивчу, люту зваду[1]
Всі врочисто сприсяглись.
„Із околиць чужоземних
За Горохів скарб наємних
