Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/59

Цю сторінку схвалено


„Мурцю, — каже Лис, — май розум!
Ніч не тітка, ми не возом
Будем їхать, ні літать.
Всяка погань лісом лазить,
Ну ж як хто на нас наважить[1]!
Ні боротись, ні втікать!“

Ті слова Кота Мурлику
Кинули у дрож велику.
„Ваша правда, — він сказав. —
Мушу на ніч вже лишиться…
Та скажіть, щоб поживиться,
Де б я тутка що дістав?“

„Що ж, не гнівайсь, Мурцю дільний[2]!
Чоловік я богомільний,
Піст твердий держу день-в-день.
Та тобі вже я придбаю
Найсмачніше, що лиш маю:
Крижку[3] меду з'їдж лишень!“

„Меду? Тьфу! — відрік Мурлика. —
Хай Бурмило мед той лика!
Ним мене ти не вкормиш!
Та у вашому фільварку[4]
Може ж є де в закамарку
Хоч одна порядна миш?“

Лис Микита рік до Мурка:
„Ти жартуєш! Навіть турка

  1. Наважить — накинеться, нападе.
  2. Дільниий — гарний, хватський.
  3. Крижка — щільник.
  4. Фільварок — панська економія, хутір, господарство.