Лис Микита — (з німецького переробив), друкував Франко в дитячому журналі „Дзвінок“ за 1890 рік ч.ч. 3—4, 6—21. При тексті були й ілюстрації. Всіх пісень цей перший текст має дев'ять. 1891 року вийшов „Лис Микита“ окремою книжкою, як відбиток з „Дзвінка“: „Лисъ Микита“ зъ нѣмецкого переробивъ др. Иванъ Франко“ (накладом ред. „Дзвонка“, ст. 100). Друге видання, перероблене й поширене, вийшло у Львові 1896 року зі вступною статтею: „Хто такий Лис Микита і відки родом“. Це видання має дванадцять пісень. Третє видання вийшло 1902 року, четверте 1909 року, п'яте в Київі 1914 року. Всі ці видання виходили під доглядом самого Франка. 1919 року „Рух“ видав „Лиса Микиту“ з передмовою й поясненнями О. Синявського. 1921 року перевидало „Лиса Микиту“ Державне Видавництво України. 1921 р. вийшов „Лис Микита“ у Відні, а 1925 року у Львові з поясненнями В. Дорошенка. „Лис Микита“ належить до тих українських творів, що мають найбільше видань і тираж приблизно до 80.000 примірників. Наше видання передруковується з п'ятого видання (Київ, 1914 накл. Видавничої Спілки).
Коли ще звірі говорили, — казки для дітей; збірка цих оповідань першим виданням вийшла 1899 року й містила 19 оповідань–казок. Друге побільшене видання, до якого додано одну казку („Як звірі правувалися з людьми“), вийшло 1903 року (Львів, 1903 р. видан. Руського Товариства Педагогічного), звідки й передруковується наше видання. На Україні після 1917 року досить часто ці казки виходили окремими книжечками під редакцією В. Тодосіва.
Ріпка, — стара казка по новому розповів І. Ф. друкувалася в „Дзвінку“ за 1891 рік, звідки й передруковується.
