Прийшов над яр, як розмахнувсь,
В безодню камінь балабунць!
А камінь, звісно вже, за шнур
Його потяг у яр гур-гур!
Як гепнеться Ведмідь мій — бух!
Тут з нього зараз вийшов дух.
Надходить рано Сень Гандюк:
„Ну, не у йшов ти моїх рук!
„Та й хитро ж я спіймать тя вмів!“
Ведмедя він потяг домів,
І збіглось все село глядіть:
Пропав наш ворог вже, Ведмідь.
1894
З курника прибігла жінка,
Руки в неї аж тряслись.
„Чоловіче, бійся Бога,
Задушив нам курку лис!“
Чоловік не глупий вдався.
Грізно закричав: „Го-го!
Дай лишень мені сю курку,
Нею зловлю я його!“
В паркані при самій фіртці
Дірка при землі була;
Він сильце поклав на фіртці,
Далі курочка лягла.
Лис Микита йде й міркує:
Що би то зробити слід?
Конче треба курку взяти,
Щоб на завтра був обід.
