Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/405

Цю сторінку схвалено


Далі, киці! Ми цю скриню
Розіб'ємо мов твердиню;
 Ти, Мурко, згори,
Ми спереду будем дряпать,
Мусимо ту мишку злапать, —
 Таже є нас три.

Гей, а осьде близько вічка
Скритий скоблик і засічка:
 Це до замку вхід!
Я його торкну злегенька,
А як скочить миш сіренька
 Ви її ловіть!

Торк! а віко штрик! у звишки.
Але з скринька замість мишки
 Вибіг лютий біс.
Весь оброслий і рогатий,
І окатий і ухатий,
 В путах руки взніс.

Одубіли киці смілі,
Аж мороз пішов по тілі.
 „Пане — кажуть враз, —
Ми не хтіли вам докучить…
Змилуйтеся нас не мучить
 Ще лиш нині раз!“

Він смієсь на мову тую.
„Ну, ще нині вам дарую,
 Лиш вам це повім:
Будьте чемні, ви муругі,
Бо вас всіх одну по другій
 Без пощади з'їм!“

1891

З чеського переклав І. Ф.