Далі, киці! Ми цю скриню
Розіб'ємо мов твердиню;
Ти, Мурко, згори,
Ми спереду будем дряпать,
Мусимо ту мишку злапать, —
Таже є нас три.
Гей, а осьде близько вічка
Скритий скоблик і засічка:
Це до замку вхід!
Я його торкну злегенька,
А як скочить миш сіренька
Ви її ловіть!
Торк! а віко штрик! у звишки.
Але з скринька замість мишки
Вибіг лютий біс.
Весь оброслий і рогатий,
І окатий і ухатий,
В путах руки взніс.
Одубіли киці смілі,
Аж мороз пішов по тілі.
„Пане — кажуть враз, —
Ми не хтіли вам докучить…
Змилуйтеся нас не мучить
Ще лиш нині раз!“
Він смієсь на мову тую.
„Ну, ще нині вам дарую,
Лиш вам це повім:
Будьте чемні, ви муругі,
Бо вас всіх одну по другій
Без пощади з'їм!“
