Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/403

„Не покину я тебе ніколи,
Рідний, милий краю мій,
Хоч мороз зціпить твої роздоли,
Згасне сонце в тьмі хмарній.“

„Не покину тя^[1], Вкраїно-нене,
Хоч ти^[2] лють морозить кров!
Верне яр твою і тьму прожене
Твоїх діточок любов.

„Хай у стократь кращий край за море
Ластівки собі летять,
А я в ріднім радощі і горе
Непохитно знести рад.“

З чеського Елішки Красногорської 1891
 переклав І. Ф.

 

СКРИНЬКА

 

Гопки, скоки! Наче в рою
Скачуть киці по покою,
 Там то втіха їм!
Пішла мама і діточки
До города на цвіточки, —
 Наш тепер весь дім.

Нуте живо скоки в боки!
Раз то тільки на три роки
 Воля нам така.
От тепер ми погуляймо,
Забавочок пошукаймо,
 Де лиш є яка.

1. Тя — тебе (народ. форма).
2. Ти — тобі (народ. форма).