„Ось вам, каже, лист безпеки!
Каже цар, щоб від теперки
Між звірями був спокій,
Щоб братався Вовк з Вівцями,
І щоб я навіки з вами
Був як друг, як брат, як свій!
„Бач, пустинником я стався,
І від м'яса відцурався,
Їм лиш зілля й дикий мід.
Мир вам, діти! Живіть з Богом!“
І, вклонившись за порогом,
Він пішов собі у світ.
„Ну — тут дітям я говорю,—
Воля, діти! Можна з двору
Нам по стернях погулять!“
Радість, втіха, спів між нами!
Всі ми рушили за брами, —
Та не всім прийшлось вертать.
„Лиш ми вийшли, — гульк з укриття
Як не скочить Лис Микита,
Та й хахап мою дочку!
Я як крикну: Кукуреко!
Але він вже був далеко,
Вже сховався у ліску.
„Я кричу, мов дзвони дзвоню…
Вірні пси за ним в погоню
Кинулись — та, Боже мій! —
Принесли лиш труп бездушний!..
Так той злодій непослушний
Зневажає на̀каз твій!“
Цар сказав: „А що, Бабає?
Дуже гострий піст тримає
