— Відповім хіба те, що ці докази нічого не доказують. Заким чоловік доборовся до теперішнього свойого стану, звірі мали над ним перевагу й утруднювали йому кожну хвилю життя, кожний крок розвою ще далеко більше, ніж чоловік тепер утруднює їм. А проте він при сильній волі та ненастанній праці добився верховодства, яке тепер звірі хотіли би таним[1] коштом, царським вироком відібрати йому. І не можуть звірі сказати, що чоловік тепер так загороджує їм дорогу до поступу. Скільки то набідиться та намучиться не один чоловік, учачи Ведмедя танцювати, Коня та Пса різних штук, Папугу, Шпака та Крука говорити, а Коса свистати. Та що з того! Звірі не мають здібности передавати свойому молодому поколінню те, чого навчаться, і тому з кожним молодим поколінням приходиться зачинати науку наново. А що до їх самоділкових будівель, то вони певно гарні, але біда лише в тім, що раз навчившися робити їх, ані Бджоли ані Муравлі за всі ті тисячі літ не змоглися на те, щоб зробити в них хоч один малесенький поступ, хоч одно уліпшення. Не мають що дуже хвалитися своїм громадським життям. Адже у Бджіл цей порядок держиться на поневоленню всього жіночого роду і на щорічнім мордуванню всіх мущин, а в Муравлів на невільництві, яке у деяких родів доходить до того, що пануюча верства без помочі невільників навіть їсти сама не вміє. Чи це має бути знаком їх вищости над чоловіком, або основою для їх рівноправности з ним?
- ↑ Таний — дешевий.
