Цю сторінку схвалено
Будь їм ти за геометру, —
Праця буде не дарма“.
„Втішивсь я — нема що крити.
Бачте, Баранів мирити
Дуже люблю над усе:
Як зроблю їм справу в полі,
То вам жоден з них ніколи
Вже рекурсу[1] не внесе.
„От я швидко збираюся,
З Баранами вітаюся —
Хлопці повні, як стрючки!
„Ну бо, хлопці, поспішімо,
На той спорний ґрунт ходімо!
Маєте пальки[2], дрючки?“
„Все тут, — кажуть, — все готове!“
Вийшли в поле Баранове,
Стали мірять — ні, не йде!
Тут замного, там замало,
Вшир не хочуть, вздовж не стало,
Бо тут ліпше, там худе.
„Далі каже Лис Микита:
„Тут одна лиш стежка бита
Вас до правди доведе.
Вовче, стань на середині,
А з них кожний в цій хвилині
На ріг ниви хай іде.
„Станьте й стійте там спокійно!
Кожний уважай[3] подвійно!
