Буркнув Лис крізь сон гнівливо
Та протерши очі живо,
Коло ліжка Малпу вздрів.
„Фрузю, ти це,“ — скрикнув втішно,
З ліжка схопився поспішно.
„З чим же Бог тебе привів?“
Фрузя каже: — „Ах Микито,
Що колись було прожито,
В мене з тямки не зійде!
Бо жіноче серце любить
Вічно того, хто нас губить,
Навіть вдячности не жде.
„Так тобою я турбуюсь,
І за тебе все піклуюсь,
Хоч про це ніхто не зна.
Але нині бійка люта
Привела мене аж тута.
Мучить мисль мене страшна!..
„Ой, Микито, Вовк могучий,
А хоч хитрий ти та рвучий
І проворний на язик,
То все ж легко бути може,
Що пропадеш ти, небоже.
Жартувати Вовк не звик!
„Тим стурбована я дуже,
І прийшла сюди, мій друже,
Щоб тобі допомогти.
Знаєш, де прийде до звади,
Добра й баба до поради.
Слухай моїх рад і ти!“
Лис сміється. — „Фрузю люба,
В тебе ні одного зуба
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 7. Дитячі твори (1956).djvu/185
Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/89/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._7._%D0%94%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D1%96_%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%281956%29.djvu/page185-1024px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._7._%D0%94%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D1%96_%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%281956%29.djvu.jpg)