нявши Магометову віру, захопили були Палестину, Єрусалим, Вифлеєм і всі ті святі місця, де колись жив Ісус Христос. Отож христіяни йшли великими купами до Палестини воювати „за святий хрест“ і відбити у турків Єрусалим, от тим то й названо ті війни хрестовими війнами. Здобувши Єрусалим, хрестові вояки держалися там якийсь час, мали в Єрусалимі своє королівство, жили в сусідстві з людьми Магометової віри й попереймали від них велику силу оповідань та байок, що або були поскладані самими арабами, або через персів і арабів прийшли були з Індії. Ті оповідання принесено до Европи, їх слухали люди дуже цікаво, списували їх, перероблювали, сплітали докупи зі своїми власними, і так повстала в Европі величезна сила гарних повістей та поем, що довгі віки були духовим кормом наших прадідів і ще й досі не перестали нам подобатися.
Оттоді то була зложена й наша повість про „Лиса Микиту“. Що вона не була видумана тими, хто її списував, а взята з книжок давніших, здалека занесених оповідань, на це маємо доказ у тім, що перші записи тої повісти, зладжені в латинській мові людьми книжними, духовними, і хоч ті записи зложені були в Лотарингії або у Фландрії над морем (відки найбільше людей ходило у хрестові походи), то в них виступають такі звірі, як лев, папуга, леопард, яких не було тоді в Европі, а навіть згадано про якусь індійську рибу, з котрої мозок лічить недугу. Найстаріше таке оповідання має назву „Вихід невольника“ (Ecbasis captivi) і зложене було одним лотарингським монахом коло р. 940, т. є., ще на 100 літ пе-
