Цю сторінку схвалено
Стати сміло, доказ дати
І життям за правду стати,
О, то вас нема на це!“
„Брешеш, навісний брехуне! —
Крикнув Вовк і сміло суне
З-між звірячої товпи, —
Я з тобою биться хочу,
Клятий твій язик вкорочу,
Щоб не брав ти нас на кпи!
„Перед Бога й царські очі
Я стаю й бороться хочу,
Та на смерть, не на життя,
Щоб ствердить, що ти поганець
І брехун і ошуканець,
Все те топчеш, що святе!
„Не те, що мені творив ти,
Але всі звірячі кривди
Проти тебе ставлю я.
Не за себе хочу мститься,
А за теє, що Вовчиця
Перетерпіла моя.
„Слухайте, яку публіку[1]
Він зробив їй, що й до віку
Не позбуться їй знаку.
Над ставом сидить Вовчиця,
Лис надбіг і аж давиться
Смачно рибу їсть жарку.
„Що це ти їси, Микитко?“
„Адже рибу“ — каже швидко
- ↑ Публіка — сором
