Цю сторінку схвалено
Це ж мій скарб пропав безцінний,
То й я жити вже не склінний[1],
Ліпше б я відразу вмер!
„Га, я думав, що на Яця,
І на Цапа можна здаться.
Через них я й передав
В запечатанім пакунку
Скарб для тебе в подарунку.
Світ такого не видав.
„Там діямант був чудовний,
Що вночі, мов місяць повний,
Серед потемків світив;
Там був перстінь рубіновий,
Що склоняв всіх до любови
К тому, хто його носив.
„Це цареві слав я радо,
Для цариці ж ще свічадо[2]
Смарагдове приложив:
Хто глядівсь в нім за погоди,
Набирав здоров'я, вроди,
Навіть би мертвий ожив.
„Оттакі цінні клейноди
Я, не надіючись шкоди,
Через Яця передав.
Чи ж міг думать я хоч хвильку,
Що вб'є Яця Цап Базилько,
Щоб дарунки зрабував?
„А тепер же, рідна мамо!
Яць погиб і Цап так само,
