І потюпав Лис мій гладко,
Смирний, тихий як ягнятко,
При торбині, з костуром…
А круг нього, мов ворони,
Всі бояри та барони, —
Провожають всім двором!
Цап — секретар гоноровий[1]
Зайць — ґвардиста[2] народовий.
Поруч Лиса дружно йдуть.
Хоч і як розмова мила,
Та вже ось тота могила,
Попрощаться треба тут!
Лис Микита промовляє,
Сльози рукавом втирає:
„Ах, Яцуню, притулись!..
Я… з тобою розстаюся!
Ах, подумати боюся,
Жаль пройма мене наскрізь.
„Ох, Базильку, любий друже!
Я тебе люблю так дуже,
Що без тебе й жить не рад.
Не відмов же просьбі моїй,
Ще шматок дороги тої
Проведи мене як брат!“
Це сказавши, прослезився,
Їм у ноги поклонився.
„Ви оба з-між всіх звірів
