Цю сторінку схвалено
„Днесь вони — підпори трону!
Я ж, що спас царя й корону,
Батька свого погубив,
Під гіллякою тут стою
І смерть бачу над собою.
Ну, повісьте! Я скінчив“.
Так то Лис в брехні був смілий!
Всі присутні остовпіли,
А сам Лев аж затремтів.
„От воно що тутка скрито!
Дякую тобі, Микито!
А… той скарб… ти де подів?“
„На високій Чорногорі,
Де Черемош[1] води скорі
По камінню вниз жене.
У Говерлі просто серця
Коло третього реберця
Є леговище скальне[2].
„Там лежить той скарб неткнутий[3]…
Царю, твій він мусить бути,
Я тобі його зберіг!
Жалко тільки, що нікому
Не сказав я стежки к ньому,
Щоб по моїй смерті міг“…
Лев не дав йому скінчити.
„Хто тут сміє говорити
Ще про смерть якуюсь днесь?
Царське право є — прощати.
