він доперва цими днями, через що переступник запевне мав час втекти за границю. Однако, суд карний розіслав усюди телеграфічні завідомлення з описом переступника, щоб, коли він ще находиться в границях нашого краю, його висліджено й притримано. Як довідуємося, був переступник тихим і чемним молодцем, пильним учеником і послушним свому вуйкові й добродієві, у котрого виховався відмалу, стративши ще в дитинстві родичів. Доперва останнього року замітна в нім стала якась переміна, — очевидно вплив деяких зіпсутих товаришів. Та з тим усім годі догадатися, яка причина спонукала молодого чоловіка, повного надій, окруженого достатком, вихованого в строгій моральності старопольській і маючого перед очима найкращий примір свого вельможного вуйка, до так гидкого й невдячного діла та до втеки за границю. Вельможний граф Д… дуже жалує за сестрінцем і звалює всю вину на погане товариство, в котре той попав на університеті, причім, однако, жаль його веде його трохи задалеко — прилюдно нарікати на нинішню свободу науки. Простить нам вельможний граф, але ми одверто спротивимося таким його висказам, твердячи, що вони в наш ліберальний час запізні і що не свобода сама собою, але зле вжита свобода, всьому вина. А якої ж високої і святої речі не можна зле вжити?
Отакою ліберальною вихідкою кінчилось донесення, що поразило в перші хвилі Ежена і його товариство. Заки Маня читала цю новину, Ежен стояв блідий, недвижний, з похиленою додолу головою, немов підсудний, котрому відчитують засуд на смерть. Прочитавши, Маня кинула газету й вибухла голосним сміхом.
