і який для непослушних та галасливих дітей у своїй клясі не мав тяжчої кари, як поколоти їх по чолі своєю неголеною бородою. Для хронологічної точности додам, то у василіянській школі пробув я не 4, а три роки, вступивши відразу по приході з села до другої кляси. Значно приємніше і свобідніше було гімназіяльне життя, в якім я завдяки особливо деяким талановитим учителям здобув основну як на ті часи шкільну освіту, йшов постійно щодо поступу в науках між першими в клясі (на матуральнім свідоцтві я мав із усіх шкільних предметів ноту „відлично“ (celujacy, vorzüglich) і того неприємного почуття, що називається школярською тремою, і не раз доводить молодих школярів аж до самовбивства, я не зазнавав майже ніколи. Розуміється, що про „хабарництво,“ про яке згадує автор росіянин, у нас ані у василіянській ані у гімназіяльній школі не було навіть ніякої думки; натомість дуже часто відносини між учениками і вчителями бували дуже приятельські, майже товариські.
„Але всі ті страховища передреформової школи не могли вбити в молодім Франку його любови до науки, до книжок. Чого не могла дати йому школа, це здобував він власними змаганнями через самоосвіту. Не задовольняючися скупим засобом шкільних бібліотек, він видає всі свої ощадності на купування книжок та журналів, і під кінець гімназіяльної науки у нього зложилася вже досить порядна власна бібліотека. Він основно познайомився не тільки з рідною українською літературою, але також із російською, польською та заграничною. Знання заграничних мов дало йому можність читати найкращі твори европейських клясиків у оригіналах. З нього виробляється знавець і тонкий цінитель художньої літератури. Мабуть під впливом клясичних взірців у нього дуже вчасно пробудилося бажання спробувати своїх власних сил на літературнім полі. Ще в часах гімназіяльних студій він подав до друку кілька своїх віршів, а приїхавши до Львова 1875 року, щоби вступити на університет, привіз із собою багато віршів, оповідань, перекладів і т. п.“
Російський автор, згадуючи про „дореформенну“ школу, має на думці, очевидно, російські школи часів царя Миколи. Цей тип шкіл не має нічого спіль-
