— Бестія собача! — буркнув директор, бачучи ту звірячу радість дурнуватого і зрозумівши весь зв'язок його слів — Ну, цо з нім уделяш[1]? Чи біть го, чи повісіть го? Кеди[2] он гльоупи[3] як бут[4]! Нех тє гром біє!
І сплюнувши, вийшов із казні.
Львів, у січні 1888 р.
- ↑ Уделяш — зробиш.
- ↑ Кеди — коли.
- ↑ Гльоупи — дурний.
- ↑ Бут — чобіт.