споконвіку подібні борці: до передчасної могили.
Вона нічого на те не сказала і ми сіли до читання. Кінчили другий том. Всі нещастя і смерть Сільвії хоч і зворушили її глибоко, але не здивували ні крихти.
— Воно й зовсім природньо — сказала вона. — Сільвія занадто любила Леона-чоловіка, а замало любила його ідею, його думки, і коли показалося, що чоловік не належить до неї, вона мусіла згинути. От якби вона була любила більш думки ніж Леона, то вона була б уміла витолкувати його хиби, була би стала йому підпорою в послідній хвилі, була б відвернула потужнього борця від пустого поєдинку і смерти.
Я поглядів на неї — ніколи ще вона не видалась мені такою гарною, як в тій хвилі.
— На такий спосіб, — сказав я — пані готові зовсім усправедливити Леона? А мені здається, що й він далеко не без хиби.
— Признаю це, — сказала вона,— та тільки його хиба зовсім другого роду: це теоретична помилка, невдалий досвід. Справді, для твердого поставлення теорії треба було, щоб хтось зробив експеримент: ану-ко, чи не вдасться перевести революцію суспільну при помочі короля. Ну, Лео взявся до того, випробував, і показалося, що не можна, так як не можна поставити піраміду з болота. Це помилка, але з тої помилки величезний хосен для загалу, для будучини, бо другі борці вже не будуть потребувати кида-
