Цю сторінку схвалено
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1f/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._7._%D0%94%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D1%96_%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%281956%29_-_page_12.png/400px-%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE._%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%D0%B2_20_%D1%82%D1%82._%D0%A2._7._%D0%94%D0%B8%D1%82%D1%8F%D1%87%D1%96_%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8_%281956%29_-_page_12.png)
ЦУВАКСИ[1]
— Володислав Калинович, Гнат Калинович! Ану збирайтеся сакомпак[2]. Підете до суду.
Так командував ключник поліційного арешту. Два хлопці, в бруднім, повнім різного народу поліційнім арешті цілу ніч майже очей зажмурити не могли, попихані, поштовхувані й потручувані п'яними арештантами, перемерзлі на голім тапчані з дошок, голодні й залякані, зірвалися на той голос мов на клич рятунку.
Сьогодні рано дано їм по шальці[3] теплої води з кількома зернятками круп, званої тут юшкою дубовою (ячмінною) і по буханцеві чорного і незвичайно квасного хліба. По такій страшній ночі їли з апетитом, а зараз узяли останки хліба з собою і, не оглядаючися, вийшли з проклятої келії. На подвір'ю стояла вже досить значна купа арештантів, також