а вже до нашої Опозиції з другого боку Рябко Хельт підскочив. Це вже не була м'якенька, ліберальна кішка, а товстий, зубатий британ[1]. Моргнув йому Перемісник:
— Рябко, гузя «Народню Торговлю»!
Рябко Хельт в одній хвилі скочив, зіп'явся передніми лабами вгору й замкнув двері «Народньої Торговлі!» в самий торговий день.
— Кдивда! Кдивда! — зам'явкала Опозиція, але вже якось несміло.
— Ще вам кривда? — думав Перемісник, та й командує далі:
— Рябко, піф читальні!
Рябко Хельт не сказав ані слова, не пустив ані голосу, але як скочив по читальнях, то тільки залопотіло та пір'я на вітер полетіло.
— Кдив… кдив… кдив… — гикала Опозиція пройнята чимраз більшим переляком.
— Ще не досить? — мурмотів Перемісник. — Чекайте, я ще не скінчив! Я ще маю для вас гостинці.
Та й знов моргнув Рябкові:
— Рябко, ззіж Романчука й закуси Савчаком[2]!
Рябко зложився до скоку, стулився, вичекав, поки Романчук буде кандидувати, та й скік, хруп-хруп, — і Романчука не стало. Вхопився ще за Савчака, та не поздоровилось йому якось, подавився неборака якоюсь товстою кісткою та й Богу духа дав. Та Опозиція вже ледве
