чивати, то вже з Миколою не зустрінеться, бо Миколі дорога відси на кладку, а не на Мошків брід. Вишукуй, небоже, зі своєї тисячі способів якийсь інший, розумніший.
Білий: Я вже вишукав.
Чорний: Ого! Так живо! Ну, а можна знати, який він?
Білий: Знатимеш на місці. А тепер поміркуймо лише, яке значення може мати те, коли б Юра дійсно вбив Мошка.
Чорний: Га-га-га! Пускаєшся на філософію! Значить, з твоїм третім способом дуже круто.
Білий: Я поклав його Богу на коліна. А покищо мені здається, що на цьому вбивстві ти зробиш далеко гірший інтерес, ніж я.
Чорний: Ге-ге! Не вдалася штука! Хочеш збридити мені мій інтерес. Але на таку полову мене не зловиш.
Білий: А все таки подумай! Адже в отроюванню своїх годованців Мошко не винуватий.
Чорний: Говори, плети! Не винуватий кримінально. Але своєю горілкою з недогоном хіба він справді не отроює їх?
Білий: Він тепер, коли всі в корчмі полягали спати, сидить і читає Біблію й молиться.
Чорний: Ти сам дуже добре знаєш вартість його молитви і його побожности. Ти напустив на нього страх смерти. При загальнім обрахунку це йому потрутиться[1], а в результаті лишиться зеро[2].
