(Dès lors, comment veux-tu, qu'on soit sûr de ton coeur?)
Tour á tour souple drôle et monsieur somptueux,
Du vert clair plein d' «espère» au noir componctueux,
Ton habit a toujours quelque dètail blaguer.[1]
Минув тиждень, минули два тижні. Заграничний політик не знайшов місця для свойого Петруся, а Петрусь не зголошувався. Минув перший — не приходила вже ані баба Василиха, ані жадна інша баба, ані Петрусь. Заграничний політик був трохи неспокійний того дня; він так привик, що хтось мусить прийти «доїти його», що не міг всидіти на місці і аж здивувався, коли не приходив ніхто. Другого дня він уже не думав ані про Василиху, ані про Петруся.
Минув ще тиждень — було тихо.
Аж ось одного дня до редакції навідалася стара, згорблена бабуся і забажала бачитися з паном Вінкентієм.
— Що за дідько? — скрикнув цей, коли слуга повідомив його про візиту.
- ↑ О поете, фальшивий бідахо і фальшивий багачу, правдивий чоловіче, аж до зверхнього вигляду не на правду багатий і не на правду бідний (і супроти того як же ти хочеш, щоб хтось був певний твойого серця?); раз ти щедрий до смішности і пишний пан, перескакуєш) від ясної зелені, повної надій, до скорботної пітьми; твоя поведінка все має в собі дещо з блаґера. (Р. Varlaine, Choix de poésies, Paris, 1898, стор. 399). (Ів. Фр.).
