ній та покритій тепер відвічним дрімучим лісом, — тут повинна повстати перша оселя нової культури. Борисова уява енергійним рухом зрубала ліс, прочистила долину, і вже плантує її, покриває свіжою зеленню, деревцями, доріжками. А посеред того маленького раю природи здвигає горду, тривку будову культури: біліються муровані стіни, блискотять до сонця великі вікна, червоніється череп'яний дах скриплять залізні ведмеді на струнких коминах, рояться люди на ґанку, на доріжках. Онде збоку ряд гойданок — радість дітвори та й дорослих; тут і там в особливо затишних місцях, на живописних пунктах стоять альтанки зі столиками та лавочками; дерев'яні лавочки розставлені скрізь на закрутах доріжок. Унизу, близько ріки, стоять економічні будинки, кухні, шопи, стайні Всюди кипить життя, йде невсипуча праця, але не та сонна, нелюба, яка тепер не то піддержує, не то заїдає вбоге людське життя, а та радісна, бадьора, що являється випливом нагромадженої життьової сили й енергії і, втомляючи тіло, плодить засоби нової сили й енергії.
Та тут у пишнобарвну тканину його мрій замішалася якась нова нитка. Майнула зразу мельком, а далі якось тягом рожево-золота головка в рамці сутої зелені і з якимось зеленим продовженням, що губилося десь у зеленому тлі малюнка. Мов комета з рожево-золотою головою і зеленим хвостом. Вона визирнула — здавалося Борисові — з одного вікна його мрійного палацу, а потім визирала, щораз частіше, з
