— Можливо! Вилася по моїй нозі.
— А чується біль?
Панночка підняла вгору зразу одну, потім другу ніжку, взуту в делікатні прунелеві черевики.
— Або я знаю! Я вся задеревіла зі страху.
Борис усміхнувся і кинувся до пня, щоб перешукати його вижолоблення.
— Йой, не йдіть там — скрикнула панночка. — Вона й вас укусить!
— Ну, побачимо бодай, що то за гадюка, — мовив він, заглядаючи в те ориґінальне гніздо. Та в тій-же хвилі зареготався і пошпортавши пальцями обернувся до панночки й запитав її:
— Може це та гадюка?
І він підняв угору руку, в якій двома пальцями за хрибет держав здорову саламандру.
— Йой! — скрикнула панночка, — киньте геть! Вона вас укусить!
— Алеж вона не кусає! — мовив сміючися Борис. — Це не гадюка! Це невинна саламандра.
— Саламандра? — скрикнула з комічним острахом панночка. — Та страшна саламандра, про яку…
— Про яку говорять та пишуть усякі байки, буцім то вона в огні не горить і їдь має в хвості і ще Бог знає що. Та сама, та сама! Ось гляньте. Це зовсім невинне створіння.
— Господи! Яке ж погане! — мовила панночка, осмілюючися настільки, що зважилася поглянути на те дивне сотворіння, що безпомічно та незграбно, повільними
