Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 5. Оповідання (1956).djvu/327

ДО СВІТЛА!

 

I.

Говорять учені природознавці, що ті верстви води, котрі лежать на самому дні найглибших морських глибин, це справдішня «мертва вода». Величезний стовп горішніх верств, що тяжить на кожній частині того низу, позбавляє її всякого руху, всякого життя. Світло сонця сюди не доходить, ніякі живі істоти тут не водяться, ніякі водяні протоки, ані бурі, ані землетрясення тут, навіть легенькою луною, не озиваються. Одинокий рух, який тут можна запримітити, це вічне і ненастанне спадання мільйонів трупів і скелетів живих істот, котрі колись, не раз таки давненько, жили і гуляли там, вгорі, лишались на сонці, купались у теплоті, гойдались на могучих морських хвилях. Погибши, вони звільна-звільна спадають униз — особливо ті манюсінькі форамініфери, діятомеї та другий дріб'язок, що становить головну масу морського життя, — звільна трупи їх продираються крізь щораз гу-