пристрастно любить, як і його малий Лейбуньо.
Дуже жаль, що Хане така тверда і невмолима жінка, що так рідко, раз на тиждень варить пироги з черницями. Собі ж на лихо, бо Куна і Лейбуньо немало вже потихеньку набажались їй за те і «шлягів»[1] і «холір» і всякої іншої рівно пожаданої благодаті Божої. Але ще дужчий жаль, що Хане навіть у суботу не може занехаяти своєї вдачі і варить тих пожаданих пирогів з черницями тільки певне, раз на все незрушимо означене число: вісім для Куни, чотири для Лейбуня і чотири для себе; вона тих пирогів не любить і взагалі нічого не любить крім грошей…
Нині понеділок, початок вересня, — а проте в кухні Ґодьдбавмів на стільниці насипана купа черниць, свіжо закуплених на торзі; служниця перебирає їх, а сама пані відміривши докладно, скільки потрібно найкращої муки і вибивши до неї три цілі яйця, місить тісто. Пироги з черницями покажуться сьогодні на столі. Який щасливий Лейбуньо! Він бігає по покоях, плеще в долоні, зазирає крізь шпари в кожний закамарок, де й так нічого цікавого не побачить, тупцює по сінях, пару разів вибігав уже на подвір'я і взагалі снується всюди, немов би який
- ↑ Шляг — удар серця.
