першого року він наробив скандалу на якімось вечерку і за те видержав два поєдинки, з котрих сам вийшов ціло, розтявши одному противникові лице від рота до вуха, а другому відрубавши вухо. Зате з екзаменами не так легка була справа, і от ледве по семи літах університетського життя, котре багато коштувало батькові і значно підірвало його фінанси, Ґустав вернув додому, поробивши всі державні екзамени і два рігороза[1] і виєднавши собі протекцію, через котру йому обіцяно з початком вересня прийняти його до намісництва з платою на разі 500 ґульд. річно і з надією, що плата ця по році служби підвищена буде до 800 ґульд.
Аж тепер, по осягненню тої цілі, почув Ґустав, що змора заздрости, котра досі гнітила його, нараз звалилася з його грудей, — аж тепер, коли десятки і сотні далеко здібніших товаришів позавиділи йому. Многі з тих, що кількома роками випередили його в науках, summa cum laude[2] видержали екзамени і поробили докторати, бідували тепер, як безплатні практиканти судові, голодні кандидати адвокатські та нотаріяльні, або як практиканти при скарбовій дирекції, дожидаючи якої-такої плати, мов у моря погоди. А він, погорджений усіми «слабеуш», зненавиджений за гордість та нетовариське поступовання, таки всіх їх перегнав! Його амбіція, котра досі не мала куди розвер-
