було причиною тої поганої переміни: до всяких повстань, революцій, бунтів не тільки в обрубі[1] політики, але і в обрубі думки, чуття та дисципліни, до волі хлопської і до самих хлопів. Гордий аристократизм та релігійна біготерія[2] матері скріпляли цей напрям його думок, даючи йому дві віковічні й тверді підвалини: традицію родову і традицію релігійну. Батько за вічними клопотами, біганиною, конспіраціями, а опісля в Галичині за господарськими гризотами при першім упорядкуванню ново-набутої посілости мало міг мати впливу на склад його думок.
Мало що доброго дала йому й школа. Вчасно заправлений отрутою заздрости та ненависти розум показувався надзвичайно тупим та непонятливим до науки. Упімнення та кари, які накладали на нього вчителі за слабі поступи в науці та за погане поводження зі співучениками, особливо з хлопськими та жидівськими синами, не поправляли, не лагодили, але ще тільки гірше роздразнювали його. З тяжкою бідою, висиджуючи мало що не в кожній клясі по два роки, переходячи з гімназії до гімназії, прогонюваний то за пакості роблені вчителям, то за прилюдні скандали в роді биття вікон жидам, розвалювання жидівських кучок і т. і., Ґустав нарешті скінчив гімназію, потративши на неї цілих чотирнадцять літ. І на університеті зразу йому йшло не ліпше. Зараз
