Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 5. Оповідання (1956).djvu/160

БАТЬКІВЩИНА

(Присвячую Високоповажаному Хведору Вовку на спомин нашої спільної мандрівки 1904 р.)

Нашого товариша Опанаса Моримуху прозвали ми ще в гімназії Батьківщиною, — не на честь популярної газети «Батько̂вщини», яка тоді ще не виходила, а з іншої причини. Він мав звичай, коли говорив про свойого батька, називати його «батьківщиною»; так само матір поза очі називав «материзною», «стрийка», «стрийщиною», і загалом любив жартом перекручувати, або як він казав «підплішувати» мову. Він степенував добрий, ліпший і ліпшіший; силкувався написати цифрами число кільканадцять, міцно обстоював за численням днів назад: нині, вчора, позавчора, яко́сь, позаяко́сь; боровся з учителями за різницю між словом повітря, яке вважав рівнозначним із німецьким die Pest — чума, і «повітє», що мало значити die Luft, — одним словом, був незвичайний майстер від язика. Він один у цілій нашій гімназії вмів не тільки говорити по-бойківськи, бойківськими словами, формами к акцентом, але знав характерні нюанси