крови, своєї вдачі робила так, як мусила і не могла інакше?
Ха, ха, ха! Я освічений чоловик — матеріяліст і детермініст, і ставлю таке питання! Я вірю, що в природі ані один атом не порушується інакше, як під впливом неминучої конечности, і я смію ще сумніватися, щоб людина могла поступати не так, як мусить? Не так, як тягне її вічний, неохибний, хоч у цьому разі безмірно скомплікований паралелограм сил!
Це тільки ми глупі й тупі, не розуміючи законів того скомплікованого паралелограму, не добачаючи всіх тих сил, що складаються на його результат, плещемо про вільну волю, про злу волю або самоволю людини. І плачемо, коли рух по перекутні того паралелограму перейде через наше глупе, невидюще, егоїстичне серце і скалічить або бодай болюче торкне його.
Каже, що вона перетерпіла багато…
Каже, що могла б на мене нарікати, що я не зробив нічогісінько, щоб задержати її, прикувати її до себе. Що я колисався в колисці сибаритства та егоїзму, поки вона розливала передо мною коштовні пахощі своєї першої любови…
Це — гм — це… це таке, що не сьогодні слід про це думати.
Це може затруїти чоловікові не лише передвечір нового року, але навіть розкоші раю.
Ні, про це годі думати! Чоловік не може доходити кожній колоді кінця, а то «i
