говорить, залицяється молода дівчина, особливо брунетка, мені все здається, що шкіра і м'ясо і нерви на її лиці робляться прозірчасті, і до мене вишкіряє зуби страшна труп'яча голова. Іноді в такій хвилі мене всього обдасть морозом. Чи це знак, що я старіюся, чи може щось інше?
Та гов! Який то денний порядок нинішнього вечора я уложив собі? На такі празничні вечори я все укладаю собі наперед денний порядок, з тою, одначе, умовою, що вільно мені зовсім не держатися його. Маю подвійну приємність: укладаючи точку за точкою, смакую в думках кожну з них, а потім, переміняючи їх, любуюся новими комбінаціями в виконанню.
Перша точка: Россінієва увертюра до Вільгельма Теля, виконана на фісгармонії. Моя улюблена композиція — вводить мене звичайно в поважний та при тім бадьорий настрій. Потім оглянемо хризантеми, обнюхаємо геліотропи та туберози в салоні — вони бідні давно ждуть мене і сьогодні, як навмисне порозцвіталися в новій красі. Потім вип'ємо й закусимо. Потім прочитаємо новий нумер «Neue deutsche Rundschau», а властиво Уайльдову статтю про Христа. Що то такий майстер стилю і такий хоробливо-новочасний чоловік сказав нового на цю тему? Потім — ах, а яка тепер година?
Сьома! Ну, до дванадцятої на все це буде час. Іще переглянемо свіжі ілюстрації — і Jugend — і Liberum veto — і Артистичний вісник. Дбають добрі люди за нас гріш-
