Відтам уже недалеко, через полонину та на Бескид, та й границя.
Панич згодився. Почали оба міркувати, що й як треба приготовити для цеї дороги. По довшій нараді стало на тім, що завтра Гриць піде до двору ніби то закликати батька додому, а сам лишиться в дворі, постарається оповісти все старому панові і зажадає від нього для панича стрільби, пістолетів, пороху та набоїв — ану ж звір у горах наскочить, або й лихі люди — трохи грошей, кілька хлібів, сиру, масла і, що там ще можна буде дістати. Все те треба спакувати в бисаги[1] і щоби до вечора було готове, а вечором, щоби ніхто не бачив, Гриць забере все з двору, принесе сюди і смерком оба рушать у гори. А панич весь день пробуде на оборозі, відпочине й покріпиться для нових невигод.
Як прирадили, так і зробили
Два дні й одну ніч Гриця не було дома і ніхто не знав, де він подівся. Пан пустив його батька з двору на господарство, тим більше, що громадських опікунів йому не було вже потрібно: в дворі були інші опікуни. Тої самої ночі, майже в ту саму пору по заході сонця, коли Гриць з паничем, прокравшися загумінками та горі потоком рушив в гори, з противного боку в село приїхала компанія вояків під проводом офіцера і комі-
- ↑ Бисаги — мішок, подорожня торба.
