— Годі, хлопці! Забивайте ті ями! Зачнемо нові в іншім місці.
Нам то байдуже. Зачнемо, то зачнемо. Нам іще й ліпше, бо на верху легша робота.
Нута Ґрауберґ, то був найближчий сусід і найтяжчий ворог нашого Йойни. Чи направду так було, чи тільки так здавалося Йойні, що Нута все робив йому наперекір. Наперекір йому купив частку зараз обік Йойни і то так само за півдарма, як і цей. Наперекір йому він зачав так само копати дві ями, тільки що був осторожніший і один закіп зробив на горбику, там де були Йойнині оба, а один на долинці, там де тепер збирався копати Йойна. Оба сусіди ненавиділи один одного страшенно. Коли Йойна здибав рано Нуту, то плював у слід за ним, а коли сам він перейшов Нуті дорогу, то цей ніколи не занедбав буркнути в слід йому сердечно:
— А Richn da'n Tat'n aran![1]
Та коли Йойна був захланний, хапчивий, при тім облесливий і швидкий до гніву, то Нута був спокійний, любив жарти і кпини, а з робітниками поводився, як з добрими сусідами. Часом ставав він коло своєї кошари і бачучи, як Йойна нипає коло своїх ям, та знаючи, як ріпники кепкують собі з нього, починав і собі ж жартувати.
— Йойно, — мовив він.
- ↑ Чорт твойому батькові!
