Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 4. Бориславські оповідання (1956).djvu/284

Цю сторінку схвалено
ПОЛУЙКА.
(Оповідання старого ріпника)[1].
I.

То тепер наш Борислав зовсім на пси зійшов! І жиди[2] нарікають, і пани нарікають, і робітники нарікають. Усім недобре. Роблять людиська, як ті коні

  1. Ріпник — копач, що ропу добуває.
  2. Іван Франко, як і всі галичани, вживає слово „жид“, не в образливому значенні — це загальновживаний (в тому числі й серед тамошнього жидівства) термін. Редакція здебільшого, заради сучасного українського читача, замінювала це слово відповідним іншим — іменням власним, тощо. В „Бориславських оповіданнях“ Ів. Франко змальовує соціяльну боротьбу між селянами й робітниками—ріпниками з одного боку, й підприємцями—спекулянтами (він часто уживає цей термін), що були майже виключно, спочатку відкриття нафтових джерел у Бориславі, власниками цих джерел — жидами — з другого. Але, змальовуючи негативно постаті цих спекулянтів, водночас він спиняється (як от в оп. „Яць Зелепуга“) й на позитивних типах жидівства. Трудівник жид має таке спочуття з боку Франка, як і всякий інший трудівник. Це треба пам'ятати кожному, що йому спочатку може здатися неприхильним відношення Ів. Франка до жидівства взагалі: це — неправдиво й це спростовується цілою творчістю письменника-революціонера.