Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 4. Бориславські оповідання (1956).djvu/268

Цю сторінку схвалено
ЗАДЛЯ ПРАЗНИКА.
I.

Було це в серпні 1880 р., в часі подорожі цісаря по Галичині.

В великій фабриці парафіни та церазіни (земного воску) біля Дрогобича шум, як в улію. Тількищо продзвонили „фаєрант“[1], і робітники висипали з різних павільонів на просторе фабричне подвір'я, на якім у живописнім безладді валялися: тут розбита бочка нафтової ропи, уживаної до випалювання, там заржавілий відламок залізної машини, тут бляшані киблі зі смердючим нафтовим фузлем[2], там якісь над усякий вираз брудні, вонючі шмати, знаряддя, подорожній візок зі зламаним дишлем і інші подібні прикраси. Лиця та вбрання робітників, що виходили з робітень, якнайповніше підходили до того окруження, якому тлом служили брудні, з тинку пообдирані стіни фабричних будинків, далі високий дощаний паркан, що окружав всю фабрику,

  1. З нім. Feierabend, — вечірня година, коли кінчається робота. (Ів. Фр.).
  2. Фузель — рештки нафти.