не могла здобутися на відвагу. А тепер уже по всьому. Тепер я спокійна.
І вона з тяжкою бідою зволіклася з постелі. Баба помогла їй убратися.
— Ну, а тепер покличте їх.
Увійшов війт з присяжним, увійшли жандарі.
— Ну, що ти, небого? — мовив війт. — Хвора?
— Хвора.
— Маєш сказати нам щось?
— Маю.
І вона спокійно оповіла події того вечора. Один жандар записував. Потім її повели на місце злочину. При помочі гаків витягли з ями по куснику розгниле тіло нещасної Фрузі і перенесли його до трупарні, а Ганку посадили на віз і відвезли до Дрогобича, до судового арешту. Там вона не дождалася навіть першого протоколу.
А жандарі по тім однім випадку мали зараз другий. Їм донесли, що в недалекій кошарі урвалася линва під робітником, цей упав у яму і забився. Треба було оглянути місце, оглянути трупа, переслухати свідків…
— Щось мені не подобається цей випадок, — мовив один жандар, молодий, до старшого, постенфірера.
— Хазяйська необережність. Линва перержавіла!
— Чи нема тут чогось гіршого? Це, що говорить Митро про ті гроші…
— То що ж, думаєш, що тут якийсь злочин? Що це навмисне хтось перервав линву?
