ховували собі, скільки їм і всьому їх родові і приплодові потрібно на рік страви. З тих обрахунків цар звелів своїм міністрам уложити бюджет, скликав велику звірячу раду з усеї держави і сказав:
— Ну, дітоньки, маєте, славити Бога, нову конституцію. Що ж, до вподоби вам вона?
— До вподоби, ваше царське величество! — закричали всі звірі.
— Добре, дітоньки! Дуже мене це тішить. Тепер же вважайте, що вам скажу. Усі ви обов'язані пильнувати її, як ока в голові, і в разі потреби все, але то все, що маєте, навіть життя своє, посвятити для неї!
— Кожної хвилі готові ми це зробити! — закричали в патріотичнім одушевленню Осли, Воли, Барани й інші звірі.
— Дуже мене тішить ваш патріотизм, — сказав Лев. — Вірте, що я вмію його цінити. Конституція, котру я дав вам і котра по вік віку становити буде славу мого правління, дорога мені так само, як і вам. Щоби стерегти її, зберігати, як найвищі святощі, й боронити проти всякого нарушення внішнього і внутрішнього, я не тільки готов сам трудитись день і ніч, не жаліючи поту й крови, але надто установив постійну сторожу, під котрої охороною кожний з вас, навіть найслабший, може супокійно спати.
— Дай тобі, Боже, много літ прожити, наш мудрий і милостивий царю! — крикнули всі звірі, хоч уже не так радісно, як першим разом. А цар говорив далі:
— Ось вам обрахунок. На удержання моє і моєї сторожі маєте давати добро-
